Ходити на підборах пішки
Стомилися вродливі ніжки.
Та й подалися без вагання
На екзотичне полювання,
Завбачно взявши із собою
Принад жіночих славну зброю.
Не заховатись від Олесі –
Шануйся принц на «Мерседесі».
Вдягнувши стильні черевички,
В рожевім поясі спіднички
Замаскувала дві сіднички,
Що наче стиглі полунички.
У декольте розклала груди,
Нафарбувала «смачно» губи
Та й подалася так між люди.
Дарма, що будуть пересУди.
Не забарилась перша жертва
Вже нежива, та ще не мертва,
Красою збита з пантелику.
Нема спасіння чоловіку.
Ніяковіючи мужчина,
Відверто жінку їсть очима.
Шукає розум аргументи,
Язик шепоче компліменти.
Відчувши власну перевагу,
Емоцій вгамувавши спрагу,
Притисла жіночка мужчину:
«Візьміть мене Ви за дружину!
Якщо настільки Вам принадна
За Вас я заміж вийти ладна.»
В ту ж мить розвіялися чари,
Замовкли вражені фанфари.
В його очах вже некрасива –
Куди й поділась врода хтива,
Бо одружитись без любові
На першій ліпшій не готові…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424318
Рубрика: Гумореска
дата надходження 12.05.2013
автор: Олександр Ковальчук