Ніч розкидала зорі у небі уламками мрій.
Ангел сну звідтіля залетить у вікно... Обережно
Він губами вологу збере з моїх зімкнутих вій
Та вгамує думки, що так серце нестерпно бентежать.
Колисатиме ніжно, дбайливо, як те немовля,
Забиратиме сумнів та біль, загорнувши у крила.
Від самої себе порятує святим забуттям
У подяку за те, що я віддано мріяти вміла.
Так, нехай все несправжнє і тільки на кілька годин!
Де іще їм здійснятись, моїм заповітним бажанням,
Що надійно поховані в серці? З далеких глибин
Дивовижними квітами стануть вони на світанні.
І я здамся без бою в жаданний, ласкавий полон,
Притулюся щокою до грудей казкової ночі,
Поринаючи глибше в солодкий, оманливий сон,
Повертатись у справжність болючу вже більше не схочу...
Наталія Козак
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424317
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Ниагара