твоя душа милується не мною,
вже наситилася, вбила цікавість,
я вже здаюся їй геть земною,
її дратує пальців шершавість.
її занадто лоскоче моє волосся,
для неї надто холодні мої руки,
для неї шепіт мій, як безголосся
й потерті дуже джинсові брюки.
вже твої очі мене не хочуть,
а твої руки скупі на дотик.
і почуття уже так не тріпочуть,
вуста мої - вже давно не наркотик.
взірвалась пристрасть і швидко зникла
десь внизу живота, зачепивши метеликів.
моя гордість? вона вже до цього звикла.
ми побили об підлогу енну кількість келихів.
наплели між собою занадто багато вузликів,
залишили по собі безліч знятих масок
і в істериках так давно вже не чутно закликів
і так сильно стягнув твій вже довго застібнутий пасок.
Бо ти давно вже не дихаєш мною,
назабавлявся і втратив цікавість.
то просто з тобою була я земною,
а мої пальці - то геть не шершавість)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424147
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: Дивна