Усміхнулась до мене ромашка
І моргнула грайливеньким очком...
- „Погадаєш собі? Це не тяжко!"
- ...? Але ж я обірву пелюсточки...
Моя квіточко, ніжна, гарненька,
Не відважусь тебе я зірвати,
А, цікава, схилюся низенько
Та й почну промінці рахувати.
Диво-дивне! Заняття це тяжке!
Погляд ловить пелюсточки й губить...
Хочу я (мабуть, хоче й ромашка),
Щоб останнім було слово „ЛЮБИТЬ”.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424018
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2013
автор: Катерина Шульга