Хіба земля без тебе-цілий світ?
Хіба без тебе сонце не тьм"яніє?
І думка не бере мене в політ,
Душа моя лишень божеволіє.
Кудись веде ту кволу і слабу,
Що вміла так тулитись і всміхатись.
Ту,що казала:
-Так тебе люблю,
Що можу і над світом я здійматись!
І на колінах тую привела,
Щоб ти поглузував і посміявся.
Ту,що молила:
-Все б я віддала,
Щоб тільки до душі ти знов торкався!
Ти аксельбант як стрічку пов"язав:
-Це за твої заслуги!Заслужила!
Пішла...А наконечник намуляв.
І кров з душі земельку всю встелила.
Та наче нагороду принесла,
Хрестом святим кровицю зупиняла.
-А я би все за нього віддала,
Бо в світі більше світа я кохала...
Аксельбант-надплічний шнур зі срібних або золотих ниток,оздоблений металевими наконечниками
Абаван
Ти що питаєш?Чом така сумна?
Тобі здається.Я ж бо дощ кохаю.
Твій абаван до неба.Не біда,
Бо я свій дощ в кімнату все впускаю.
А він сидить і дрімле.По воді
Ти ходеш вкотре і собі воркочеш.
Візьми за руку,бо ви як чужі,
Ти посварить з дощем мене лиш хочеш?
Не вийде зовсім.Я його люблю,
Тебе люблю я більше.Віриш,сонце?
Ти не свари-я абаван зрублю.
Хоч я впущу свій дощ й через віконце.
Абаван-дашок над дверима,над вікном для захисту від дощу і снігу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424012
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2013
автор: Відочка Вансель