Вона так ніжно називає мене своїм своїм,
Що десь у грудях теплий вітер та сіяють очі.
І я готовий завжди бути лиш її героєм,
Якщо колись вона від мене цього схоче.
Вона так щиро посміхається, що до мурашок,
Й вночі по телефону щось мені шепоче.
І я позбавлюся для неї всіх тупих замашок,
Якщо колись вона від мене цього схоче.
Вона так мило дивиться, що я просто літаю,
Та деколи здається,що вона муркоче.
І я заради неї стану кращим, обіцяю,
Якшо колись вона від мене цього схоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423999
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2013
автор: Олег Захарків