Ти прийшов купляти в мене вЕсни?
Скільки тобі-десять,сім чи вісім?
Тобі загорнути,краще сплести?
Дріб"язок забереш,кинеш в місяць.
То нащо тоді зиму купляєш?
Почекай,я все тобі дістану.
Ти її у чому зберігаєш?
Я тобі у муфель наскладаю.
Що питаєш-де я дозвіл взяла?
Скільки тих інстанцій обходила?
Абісаль ногами протоптала,
Щоб тобі коханий догодила.
Кажеш,говір наче шансонетка?
Ти на легковажність мені вкажеш?
Ось тобі,бери,стара монетка.
Лиш за неї купиш літо.Скажеш,
Що від мене,Ангели впізнають.
Це не гроші,це як перепустка
В твоє щастя.І вони чекають.
Абісаль в душі.Чи може-пустка?
Там був ти,тепер ти там не будеш.
Сам пішов від мене добровільно.
Я не плачу,хоч мене забудеш...
В абісаль лишень лечу повільно...
Абісаль-безодня;
Муфель-камера чи посудина,куди вміщують вироби,що їх нагрівають або випалюють у печі;
Шансонетка-пісенька грайливого,часом легковажного,малопристойного характеру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2013
автор: Відочка Вансель