Він стріляв у людей. Крізь оптичний приціл
Шукав н́ову мішень і тиснув на гачок.
Кров вбирала земля - з продірявлених тіл
Витікало життя в непризначений строк.
Чітко ціль споглядав. Майже в очі дививсь.
Піт струмками стікав із сивіючих скронь.
Витираючи лоб він щоразу моливсь –
Лиш не мучити щоб… схибить, Боже, боронь!
Він гвинтівку б свою змінив н́а автомат
І у пішім бою воювати пішов,
Щоб стріляти вперед, цілячись наугад
І не знати, що смерть хтось від нього знайшов.
Ця безглузда війна взяла стільки життів -
Завелика ціна божевільних ідей.
Де знайти йому сил, щоб позбутись тих снів
Як дививсь у приціл, як стріляв у людей?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423785
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 09.05.2013
автор: Олександр Яворський