В уяві бачу сорок перший...
Війни злощасної виття.
І прикордонник самий перший,
В бою нерівнім склав життя.
Багато їх бійців відважних,
За Батьківщину полягли.
Грудтми закрив Вітчизну кожен,
Й життя за неї віддали.
Нема війни,й серен що вили,
А на кордоні тільки тиша.
І квітами цвітуть могили,
А вітер квіти ті колише.
Стоять руїни очевидці.
Вони як свідки страшних днів.
Блищить не кров,роса в травичці.
Не чути вибухів,боїв.
Лиш сумно музика лунає,
І люди їдуть звідусіль.
Там кожен серце залишає,
А забирає смуток й біль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423770
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 09.05.2013
автор: Ukraine55