Старі, сірі віконні рами
П"ють мій спокій із грязної склянки.
Заливають мені ядом рани
Ці безглузді до болю світанки.
Переповнений щастям столик
Ледь витримує телевізор.
На повторі вчорашній ролик,
Виключати який вже пізно.
За дверима хтось плаче гірко
Через дику буденну сварку.
Витираючи піт ганчіркою,
Я в вірші цьому ставлю крапку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423765
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2013
автор: Олег Захарків