Поганим почерком та щирими словами,
Я відкриваю комусь свою середину.
Свою любов, муровану цеглами,
Всередині себе живу людину.
Маленьким кроком в кілька сантиметрів,
Я поринаю в світ своїх скандалів.
Напевно не покину вже цих нетрів,
Незнаю що зімною буде далі.
Страшенним криком до кипіння мозку,
Я ломлю всі свої стереотипи.
І капаю, немов краплинка воску,
Напевно мені треба менше пити.
Шаленим вітром із своїх емоцій,
Я полечу туди, де хтось щасливий.
І байдуже, що зі стрілою в боці,
Зате в очах ліхтарик досить щирий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423764
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2013
автор: Олег Захарків