Берег мій – берег твій…
Близько так – оком кинь,
Але вбрід перейти…
Ані я , ані ти…
Бо вирує, вирує вода…
Не вгаває стрімка течія.
Простягаєш ромашки мені,
Але я не дістану ніяк.
На твоїй стороні -
Всі поля вже в стерні,
А в тутешніх краях –
Зажинкова пора.
Та вирує, вирує вода…
Не вгаває стрімка течія.
Простягаєш жоржини мені,
Але я не дістану ніяк.
Треба ждати зими,
Щоб ріку перейти
По холодних льодах
До своєї мети.
Бо вирує, вирує вода…
Не вгаває стрімка течія.
За водою років попливли
Ті троянди, що ніс мені ти.
Берег мій… Берег твій…
Близько так – оком кинь,
Але вбрід перейти…
Ані я, ані ти…
Бо вирує, вирує вода…
Не вгаває стрімка течія.
Ти гукаєш душею мене
І тебе душа кличе моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423762
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2013
автор: Катерина Шульга