Коли людину провідує думка про кінець життя
Вона хоче покинути всіх, і все почати з кінця
Коли думки лякаю, і не відчуваєш біль
Тобі здається що всі проти тебе, а ти сам не свій
Вигадуєш собі нові імена, і небесний образ
Ховаєшся в темряві, бо світло псує настрій
Коли предмети стали ближчі ніж власне серце
Приходиться змінювати життя і шукати щастя
Людина втрачає себе, губиться на дорогах
Тримає в руках ножі, а в середині пусто
Сидить на місці не рухається, пухне
Продає душу сатані, і це безглуздо
Зовнішність та ж сама, трохи схудла
Голова немита, тіло дохле
Людина втратила саму себе, загубила
Сторінки щоденника давно вже пусті
Пропав дар натхнення
Коли людина розуміє що скоро буде щастя
Все навколо нове, і жадає правди
Коли здається що все от-от настане
Прийде час і ти згадаєш минулі свої стани
Це називається періодом само опанування
Тобі добре, ти живий і одна думка гріє
Мрії наростають, інші з тобою радіють
Ситуації не лякають бо все йде за планом
Ховатися немає сенсу, ти людина
І це нормально
Світить висновок, що життя наше залежить від нас
Ми керуємо своїм станом, і керуємось навмання
Можна стверджувати що ми слабкі і німі
Бо хто б міг подумати, що ми можемо натворити
Так багато дурних подій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423697
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2013
автор: Сірко Ibanez