Забудуть! Ну чим здивували,
Мене забували сто раз,
Сто раз я в могилі лежала,
Тож знову лежу я для вас.
А Муза і глуха, і незряча,
Зерном трухлявіла в землі,
Щоб після, як Фенікс із праху,
В тумані постать голубім.
А.Ахматова 21.02.1957
Забудут! Вот чем удивили,
Меня забывали сто раз,
Сто раз я лежала в могиле
Где, может быть, я и сейчас.
Но Муза и глуха́, и слепа́я,
В земле истлевала зерном,
Чтоб после, как Феникс из пепла,
В тумане восстать голубом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423674
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 08.05.2013
автор: @NN@