Я плачу за тобою мамо,
Холодний вітер губи обпіка.
Та є приказ стояти прямо,
Кров ллється немов ріка.
***
Ти так раділа коли я вступив в університет,
Гордилася мною,зібравши всю родину.
А знаєш мамо, який у мене факультет
Безглузда смерть за Батьківщину.
***
Було всього по три обійми патронів,
А треба вже воювати.
Налітала зграя червоних воронів,
Кулемет руками не знаю як тримати.
***
Ми захищали землі рідні,
Ми воювали як могли.
Матері наші бідні
Російські ешелони в тил зашли.
***
Штаб ніяких приказів не шле,
Патронів і знаряддя бійцям не присилає.
Усі патрони витрачені...Все...
Один за одним гармата затухає.
***
Штаб і командира на станції шукали
Та їх не було вже там.
Вони на своїм поїзді втікали
Боєприпаси забули лишить братам.
***
Ще не все,що я хотів розказав
Клятий москаль ленту вставляє.
“Ще не вмерла Україна”-я заспівав
Браття голосніше, щоб не було чути як стріляє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423642
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2013
автор: Барановський Павло