Крізь століття проніс солов’їні пісні,
Рідну мову батьків Україні зберіг.
Львів за неї страждав, як Ісус на Хресті,
Наче воїн з мечем, був її оберіг.
Все зникає колись, та не зникне вона,
Бо у мові душа українців живе.
Її чисті слова і краса неземна,
Жовте поле й блакить, що у небі пливе.
З книги поезій "Тільки про Львів" К.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423532
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 08.05.2013
автор: Maxim0102