Знаєш, мамо, мені «щастить»
На бездомних чужих тиранів,
На людей, що лише за мить
Все хороше в мені стирають.
На людей, що вбивають суть,
Кожен паросток мого росту.
Як на світі вони живуть,
Як ці вбивці живуть так просто?
Чи це я вибираю їх?
Допомоги вони благають,
Пригорнуться до ніг моїх,
І кусають мене, кусають.
Випивають всю мою кров,
Без упину, до дна, до краплі.
Знаєш, мамо, я знов і знов
Наступаю на перші граблі.
Подивися, я ще жива,
А на серці вже латок море.
Така щира моя душа,
Роздирають її вже вкотре.
Знаєш, мамо, а я живу,
І шукаю у собі силу.
І колись я Його знайду.
Ти побачиш мене щасливу.
08.05.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423503
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2013
автор: Альбіна Кузів