Тобою живу і не треба ніяких означень,
а кров все невпинно циркулює судинами
так плавно прямує до пункту свого призначення,
збагачуючи кисень новими глибинами.
До тебе іду, збираючи все світло з світанків
(і знову так легко до тебе крізь хмари пливти)
кров надалі продовжує виливатись за рамки
кудись туди, де на межі і реальність, і сни.
Я без тебе не я, бо без тебе зорі не світять
(важко горіти, як небо жевріє безмовно)
а розмиті промені хвиль творять наше століття
половинки серця завжди працюють синхронно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423436
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: kore