Цей букетик конвалій пахучих...
(Ніби юності ніжний привіт),
Подарований щиро, не штучно...
Та пройшло стільки літ...
Стільки літ!
А тоді ж все сприймалось як „треба”,
І букетом не був той букет...
Тоді зірку хотілося з неба,
Або хоч примітивний
Сонет...
...І весільно, і якось трагічно
Цвіт конвалій мій спогад пройма...
Бо ці квіти веснітимуть вічно.
Мені ж в молодість стежки
Нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423290
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: Катерина Шульга