Оточений сумом в пивному угарі
Нелякані очі повії напроти,
Як добре буває не дивлячись в зорі
І не про кохання казати без цноти.
Терпкий смак у роті полину від чехів,
Мій бєхер - не раз відкриває зізнання,
Глибокі і тошні - як вий серед ночі,
Завжди у цю мить виникає бажання.
Повія моя, безперечно дождеться,
Мене, що на барі останню п’є сотку,
Бармен (сука) бачить, що я вже напився,
Наллє не соромлячись гидкої пальонки.
Кишки ополчившись від смрадного пійла
Вогнем у печінці горе озветься.
Бармен (сука) лиш нагло всміхнеться.
Повія моя мене все ж діждеться
Вона, і раз ,мені дасть вмилуватись.
Принадами втіх у відточених рухах
Минається смак пальоного лиха,
Проходить розпука з продажної плоті.
Повія моя - моя це естрада
Вірші присвячу їй - на ній одружуся.
Повія (не сука) моя ти розрада.
Повія (не сука) в тобі оживу я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423191
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2013
автор: Андрій Толіч