Тепло загоїло зимові рани,
І усміхаючись в небес блакить
Вона подумала, що вперше так погано,
Але махнула рукою – все... переболить,
Мине, розтане побіжить водою,
Бо навіть рани в тілі гоїть час...
А заболить – згадається сльозою...
Та ніц не вдієш – щастя не для вас.
Ви загубили те, що відшукали...
Не берегли ані сердець, ні слів!
Брехати одне одному не обіцяли...
І час спинився... Янгол пролетів.
Знайшли одне в одному, що в інших шукали...
Та загубилось десь за суєтою днів...
Мабуть, свою любов не цінували...
І час помчав... і янгол відлетів...
Тепло загоїло зимові рани,
І відіславши вкотре дяку Небесам,
Вона подумала – любити не погано...
Навіть, коли з коханням сам на сам. 29.04. 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2013
автор: Яна Бім