Весна буйніє зеленню навколо,
Так дивовижно розпустився цвіт.
Льодовики в минулому і скоро
Зраділо все в порядку цім новім.
Тепло так швидко погубило кригу,
Що брала силу в безладі нічнім.
Вже час настав радіти за відлигу:
Ось небо синє, щебет як у сні.
Вже ріки скресли і помчали хвилі,
Несуть потічки жваву кров Землі.
Ще й дерево покручене на схилі,
Милує очі, здовжує свій вік.
Сміється сонце, гріє безумовно!
Герой, який згадав забутий край.
Розверзся день у галасі аморфнім,
Що говорити – проявився рай.
І наче заспівала гімн природа,
Звільнивши голос від старих страждань.
Гуляка-вітер склав чудову оду,
Живе сплатило вкотре зимну дань.
21:05, 3.05.2012 рік.
Зображеня з http://oboiki.net
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423063
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.05.2013
автор: yusey