Моє село таке прекрасне,
У нього небо чисте й ясне,
І верби в березі ростуть.
Воно водой двох рік омите.
Де Інгулець з Березівкой зустріті.
Живе село моє рідненьке
А в ньому школа, дім мій й рідна ненька.
У ньому пахне хлібом восени
І цукром, як завод працює
Та гуркіт потягів стоїть
Перед дощем, що й вдома чую.
Приютівка хтось селище назвав
Що доль в собі багато приютило
Щоб ти і я у щасті підростав.
Любив свій рідний край й оберігав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422852
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2013
автор: Єлізавєта Бабій