„Мої голубки дорогії...”
Як швидко час отой біжить.
Вже сорок – цьому я не вірю.
Мов вчора бачу бант летить
Сестри моєї по подвір‘ю.
Така тоненька, як лоза,
Така чорненька, наче галка.
Куди поділася коса?
То час, згорає наче скалка.
Але нехай летять літа,
Нехай несуть новий неспокій, -
Дочка, мов вишня, підроста,
Та й чоловік, мов дуб, високий.
І в хаті є, і без біди,
А як коли чого й не має,
То ти смієшся, як завжди
І клопіт той перемагаєш.
І в день цей теплий і ясний
Тобі я вірш дарую слушно.
Цвіти, мов квітка по весні,
Сестричко рідненька, Валюшо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422714
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.05.2013
автор: Мірошник Володимир