А в наший час і Сонце вже гниле,
А що ж казати про людину?
Він зрадив - гад тире, скотина
Пішов він, буду помирать.
А в наший час і Місяць став брехливий
А що ж казати про людину?
Вона - сволота й проститутка,
Із нею спали всі, не шутка.
А в наший час і Море гидке,
А що ж казати про людину?
Людина - деградує на очах,
І шляється десь по ноча́х.
А в наший час говорять тільки правду,
А що ж казати про людину?
Людина бреше рідним і "людинам"
Заплуталась в своїх дивах...
А в наший час технічного прогресу,
Закинули зовсім ми пресу
І перейшли на чорний чай,
Подалі від горілки й сигарети.
А в наший час, час ва́жкий і зухвалий
Ми поклянемось бути гідними людьми
Й забудемо про війни і про чвари,
Й залишимося чесними завжди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422545
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.05.2013
автор: не_твоя