знаєш я живу кожен день
з чорним котом на грудях
вигріваю заразу собою
даю їй волю
і немає їй справи на те
як нас судять люди
чорна вічність на грудях
живе глухою
серед грудня поволі
у голову входить липень
чорна шерсть назавжди
застрягає в горлі
через це я при співі
стаю хрипіти
чорна кішка муркоче —
„чергове горе“
чорна кішка муркоче —
петлю ладнає
і закочує очі
ще й жовтий саван
кігті в горло, питає;
„ти ж хочеш раю?!
синє небо, спокій
і тиху гавань??“
кожен день прокидаюся
з чорним котом на грудях
в нього лапи м'які
і великі зелені очі
і його не бере ні свячена вода, ані
срібні кулі
не дає зранку встати
лише муркоче;
„сонце, квітень, весна
ну куди вставати?
там забуті дощі ідуть
на брудні перони
краще зробимо чай
я покажу де взяти м'яту
і де щастя узяти
у мене є власний сховок“
але кігті він точить просто мені об груди
ще ледь-ледь й добереться у саме серце
він муркоче мені:
„все ще буде
не спіши жити, сонце
не бійся вмерти“
кожен день засинаю
із чорним котом на грудях
кажуть люди,
колись він мене задушить
ну а поки беру таблетку
із золотого блюдця
лікар каже, що маю
от-от одужати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422397
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.05.2013
автор: Данайя Сугестія