Намастивши на губи червону фарбу,
Читала свою улюблену Карпу.
В її героїнях вбачала себе,
Ховала під шалю волосся рябе.
На лавці у парку проводила ранок,
Давно загубила дівочий серпанок.
Уже і онуків їй няньчити слід,
Проте не судилось продовжити рід.
Сім`ю заміняють облізлі коти,
Увечері хоче від всього втікти.
Келих вина розвіє самотність,
Старість уже і не проситься в гості.
А на столі зів`ялий бузок,
Він відганяє від сірих думок.
Терпкий чай варила щодня,
Малювала картини якісь навмання.
Згадувала роки, що вже пролетіли
Як багато хотіла, а мало зробила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422387
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2013
автор: Анастасія Васильчук