[color=""][b]Туман ясу бадьористу втаїв
У долах загасаючої мрії,
А спілі дні, неначе лиходії,
Хмарок нагнали із усіх країв.
Сьогодні жну, що я тоді посіяв:
Біль самоти, - о краща з поміж дів!
Якби вернути ті часи я вмів,
Чекала б нас утішлива подія.
Та сталось так, як є, і аніхто
Нас не зведе під аркою веселки,
Лише пригадок золотий місток
Верне на хвилю в млосні закапелки,
Де креше кінь поспішно копитом,
А щастя юне у його сіделку ...[/b][/color]
01.05.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422206
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 01.05.2013
автор: Рідний