Я Ви колись задумувались часто,
Що зовсім не міняєте погоду?
Що парасольку треба брати вчасно,
Щоб не тримать в долонях дощу воду.
Коли її не в змозі ми змінити
(А це,повірте,завжди так буває)-
Нам залишається дощем бродити,
Чи парасолю брать,що нас вкриває.
Перечекати в домі,на роботу
Крізь отой дощ з промоклими ногами.
Іти кудись в дощі,іти в негоду
Дощем,і навіть прожитими днями.
Нам не змінити дощ.Себе-можливо.
Тоді чому на нього нарікати?
Можливо-в дощові оці години
Під ним навчитись просто танцювати?
Ось так і світ.Його не поміняти.
Тоді себе хоч трохи зсередини?
Навчитися завжди не нарікати,
А дякувать за прожиті хвилини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422155
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.05.2013
автор: Відочка Вансель