Думки вплітаю в стукоти колес,
Дрімаю...залізнична колискова...
Хоч тіло моє в потязі, та десь
Душа моя лежить між рос ранкових,
Купається у травах степових,
Пірнає в річку, в пінний вир порогів,
Блука між скель південно-бугових,
Полоще у воді засмаглі ноги,
Вечірній захід сонця спрагло п"є,
Немов вино. Червоний келих неба
Змінив уже забарвлення своє,
Пірнувши тихо в сутінки...Від себе
Душею втік на вічність я немов,
Насправді-то - на лічені хвилини,
Гранітно-степова-бо грає кров,
Гука мене до бузької перлини...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422079
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2013
автор: Олександр Обрій