Довколо все незвичне, все навкруги завмерло...
Жодного звуку навколо, все наче вимерло…
Куди далі йти? Цікавить мене це питання…
Лише вогник світла, продовжить моє існування.
Озираюсь довколо, не бачу нічого,
Лише темрява… Поруч не має нікого...
Та раптом відблиск в далині старого ліхтаря,
І десь там далеко за обрієм, чути шум моря.
Набираюсь сміливості вперед роблю крок,
В голові тихо лунає інтуіції дзвінок…
Я зупиняюсь, безшумно на землю сідаю,
Весь простір довкола рукою перевіряю.
Та раптом пальці мої провалля відчули…
Виривається крик, який небеса лиш почули …
Дороги вперед не існує, повертаюсь назад,
Обертаюсь, і впираюсь лобом в кам»яний фасад.
Попереду прірва…Позаду висока стіна…
Навколо нікого не має, лише тиша німа…
Що далі мені робити... Я просто не знала…
Присіла на голу землю і заридала…
30.04.13 13:29
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422014
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: Renka