Мені болить, бо в тебе б’ють гвіздки, –
До тебе ж я прип’ятий, Україно!
Тебе, покривши прапором провини,
Порозривати хочуть на шматки.
Ти в сяйві жовто-синіх кольорів,
Мов на хресті, побита й величава,
І зрідка хижа посмішка лукава
Летить й сюди від наших ворогів.
Я в розпачі, хоч добрих жду вісток, –
Ти переможеш з чистими руками,
Бо сином хочу бути я у мами,
Не пасинком у добреньких тіток.
Я знаю, що відродиться наш хрест,
Бо завтра Паска, – ще переночую,
І зранку від людей я знов почую,
Як чую це завжди: „Христос воскрес!”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421979
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: Мірошник Володимир