Йому співало серце невгамовно,
Про вічність світу, миру й доброти,
Лише йому цвіла так ніжно й повно
П"янка весна... П"янка весна і ти.
Йому давали ніжність невимовні
Прекрасні зорі тихої Десни,
Лише його чекали - очі чорні! -
Чекали очі. Твої і весни.
Він щиро прагнув у безмежне небо.
Хоч раз би дотягнутись до небес,
Торкнутися рукою - без потреби!..
А більш за все - торкнутися тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421953
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: Марія Левківна