Я слухатиму дощ,я краплями стечу.
Ти знаєш?Ми є те,що любимо у світі.
Ти знаєш,заплачу сьогодні скрипалю,
Щоб тільки отой дощ ще краще розуміти.
А потім вже крізь час повернуся сюди,
І сяду біля Вас і слухатиму скрипку.
Стоїть прозорий дощ серед тої води,
А я йому кричу,та так,що майже хрипну.
Прийду тоді до Вас,по собі лишу вірш,
Та страшить лиш одне-що паперу не буде.
А електронний вік зітре усе скоріш,
Та тільки отой дощ ніколи не забуде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421812
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.04.2013
автор: Відочка Вансель