Чому життя таке складне?
Потроху нищить вже мене.
Друзів справжніх вдосталь маю,
Та все ж самотність відчуваю.
Вона мене за горло душить,
І в тілі все від неї трусить.
Людей багато навкруги
Але хочу саме ту знайти,
Яку обійняти зможу я
І постійно казатиму - "Ти моя".
Буду руки її цілувати,
І троянди червоні, завжди, дарувати.
І зникне, навіки, та клята самотність,
А в душу повернеться сонячна бадьорість.
Життя налагодиться і світ розквітне,
А світло світитеме не зимове, а літнє.
Невтрачайте кохання своє!
Використовуйте все що воно вам дає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2013
автор: Устиянський Богдан