Перенаситившись доступністю розваг
І зодягнувши у лахміття душу,
Туди провели зайві-світло й газ
І сплачуєм рахунки наших «хочу».
Світлодіод вкрутили в власний зір
І ультрафіолет-сьогодні вабить...
«Ох!Як же мало в світі кольорів!»-
Зітхає й надувається захланність.
І пеленає райдуга тугу,
Мов рідну,не сповитую дитину,
Накривши плечі хустонькою .
Спину-вона ж зігнула й вивела в дугу…
Позаставлявши мотлохом серця
Ми безупинно прагнемо новинок!
Закресливши привабливість фальшивок-
Все ж намагаймось чистити серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421542
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.04.2013
автор: Христина Рикмас