Сказав? Та пусто вже навколо!
Лиш я, та я, і моє Его,
душа, що вмерла так раптово.
Чи чула? Так, була розмова!
Любила? Вірила? Е, ні!
Бо просто рахувала дні,
текла як річка, як смола
горіла довго, та повільно,
але в останню мить втекла
подалі. Зараз справді вільна?
А я тебе шукав так довго
і сотню слів добрав, придумав
"люблю" сказав, та от біда
згубив в дорозі те, що завжди
штовхало... Справжні почуття
лежать десь там. А де?
"Неважно" -
ти кажеш, разом, кажеш, все
збулися мрії: ось натхнення!
Й талант, якого більш нема.
Вже кликав я тебе на ймення,
шукав, благав, просив і вірив,
кричав, молився... і програв.
У серці пустка, перевірив,
а знаєш, я ж тебе кохав!
Тобі, напевне, буде смішно,
можливо й будеш реготати
але вже все, немає, зникло
натхнення. Де його шукати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421441
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2013
автор: fire_maroder