Не підходь до мене близько
Марю... Може й справді марю
Може я і є примара
В нашім вимірі так слизько
І гірчичники на грудях
Вигрівають нові гріхи
Витягаєм щодня цвяхи
Поки люди грають в суддів
Не підходь... Ще крок і пастка
Не стопити очима сніг
Один пальцями легкий смик
Та й розвіється вся казка
Марево скидає тіні...
Може я є одна із них?
Та чому тоді Ти враз зник
Й словесні незламні стіни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421415
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2013
автор: Марамі