Мерехтливе світло ліхтарів щедро розливається вуличками міста. І на хвильку відвідує думка, що то якийсь чарівник розлив велике горнятко запашного акацієвого меду.
Мене завжди заворожували нічні міста. Вдень вони можуть бути непоказними, навіть незатишними. Але красуня-ніч дмухне на них своїм подихом - і от, місто оживає, наповнюється новими барвами... і починає говорити своєю безмовністю. Цей голос доступний лише декому. Він тихий, але водночас дуже мелодійний. Іноді той голос розповідає фантастичні казки, а іноді навіть легенди.
А ще лише вночі можна побачити танець сніжинок. Вдень сніжинки не танцюють, лише тихо падають зачаровуючи своєю німотою. Та вночі вони вже не соромляться випадкових перехожих і сповна віддаються натхненню. Їхній танок можна побачити лише при світлі ліхтаря. Потрібно довго, до миготіння в очах вдивляться у його світло і ... от, снігові красуні починають танцювати. Їхній танець нагадує політ метелика на вогник свічки. Перед тим як стати нерухомою глибою снігу, сніжинка насолоджується рухом, виписуючи небачені піруети, щоб назавжди залишитися хоча б у пам"яті старого вуличного ліхтаря.
Світло ліхтаря маленьким клаптиком лежало на білій поверхні зими. День від дня сніжинки танцювали у його світлі і кінчали свій шлях. Ліхтар і сніг давно вже стали одним цілим і ніхто вже не міг подумати, що ця снігова симфонія коли-небудь закінчиться. Та на жаль, все починається і йде непомітно. Так сталося і з ліхтарем. Через старість світло в ньому згасло і жодному електрику не вдалося те світло відновити. А сніжинки перестали танцювати, бо зима скінчилась і весною вони вже не заводять танків. І лише самотній кістяк ліхтаря стояв посеред вулиці сумовито нагадуючи про зимову симфонію світла.
[img][/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421335
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2013
автор: Сандра Ко