Спрага в коліна вкладає і пестить до сну .
Декади йдуть мовчки, лише підвіконна пилюка
прощається стиха. І я проводжаю весну
без звичного крику.
У горлі постукує димом. Ін’єкція слини
напрямлена в вени впритул обезсилених буднів.
І чорні коти над тілом простягують вили -
не дати б заснути.
Я досі все чую: як двері проковтують задніх.
Заходять на пальцях обвітрені , часом безлиці…
і дихають натще. І голодом сповнюють вази
й без того налиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421315
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2013
автор: Іванна Шкромида