вже цвітуть яблуневими квітами у чужинських садах
наші діти
голіруч затискаю між пальці дні двадцяті кінцівок лисого квітня
торохтить десь позаду втома віків
і писати рубцями по шкірі то вітру то дерева
надто гаряче
надто без крил підійматись з трави вчора скошеної
і скрапати верлібрами з прогнивших дахів
надто вже дощове те чекання
на закінчення посту
бо відпостила голос твій ще у довгих розчесаних косах
ще у ніч що світила комусь ліхтарем до шпиталю
на схилі гори
де відмолюють твою присутність журавлині ключі
і ще муляють десь між парами ребер твоїм пошматованим небом
і впирають в легені твоїми світами
докорінно змінені очі на рентгенівський промінь
щоб мене просвітити
щоб промити дитинство
і назавжди ввімкнути дорослість
а в чужинських садах все блукають непрохані гості щоб зеленого квіту назбирати мокрим птахам
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421272
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2013
автор: Нова Планета