Ти один з головних пороків,
І ледь чутно рахую кроки,
Коли згорнені залишки снів
Ідуть геть від моїх сторін.
Ти приходиш, як довге безсоння,
затяжними останками сліз,
Й коли дико ревеш у постіль,
Коли кожен твій погляд – ніж.
Вирізаєш спочатку нирки,
Щоб не сміла фільтрат почуттів
Викидати й казати: «Потім!»,
Забуватись від твоїх слів.
Контролюєш мій кожен подих,
Прокрадаєшся в сутності глиб,
Зупиняєш увесь колообіг…
убиваєш, - і так кожна мить.
Найжаданіший мій наркотик…
Не сказала би так – лиш порок,
Коли ти вирізаєш спокій,
То вбиваєш й звучання нот.
Тимчасовий недолік думки,
Викорінюю знов тебе.
Ти приглушуєш мої звуки,
Вбивши їх і мене уб’єш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421227
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2013
автор: Незрозуміла