Сказать сумую - не сказать нічого.
В кайдани туга вже давно взяла.
Ти дар від долі, ти даний Богом,
Ти моя муза з джерел життя.
Здається гори летять у море
І небо гасне у чорних хмарах,
Таке нетлінне таке шовкове
Те Боже небо! Але без тебе
Нема нічого...
Без тебе гасне моє проміння,
Без тебе річка тече угору,
Без тебе вітер - це божевілля,
Яке з небес несе нас додолу.
І рве на крихти зболіле тіло!
А очі - сльози, а очі зорі
Злетіли в Сонце і дали світло.
Для когось просто, для тебе вічне
Для тебе вічне!
Але без тебе не буде цього.
Душа злетіла у вирій пісні.
Не буде без тебе нічого, нічого!
Як в серці моєму не буде вістки,
Що десь на тому окрайцю світу
Є твоє щастя і ти радієш.
Я хочу душі щоб наші квітли,
Нехай не разом,
Нехай і не разом...
А серце рветься - це туга моя,
Яка вже стала моєю тінню...
Тебе побачу - вернеться весна!
Щасливо заплачу і більш не зомлію.
Я знаю хочеш ти теж до мене,
Я знаю пишеш тепер зі мною,
Але там зверху плели окремо
Дві наші долі в безмежнім полі
Дві наші долі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2013
автор: Галина Кудринська