По вулицях не ходять повільно-
Це невиправданий урок
І дивляться, як на божевільну
Коли поволі стишуєш крок
По вулицях не ходять повільно...
Помічаєш? По вулицях мчать...
Заручники часу,невільники...
Немає в них крил,щоб літать
Немає ні крил,ні сміливості
Тільки кроки відстукують такт
Позбутися б цієї сонливості
І стати вільним,як птах
Та де там! Ми часу заручники
Здається,це вічний полон
На зап'ястях-міцні наручники
Хоча і серця в унісон
* * * * * * * * * * * *
По вулицях не ходять повільно...
Та давно зупинилась душа
Напевне,я таки божевільна -
Розповідаю про це у віршах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421150
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2013
автор: СвітанОk