Олексію Тичко, на безумства
Не знає розум пощади,
Думки, наче лютий кат,
Не навчені забувати,
В минуле тягнуть назад.
Мости прокладають знову,
В пустелі забутих днів,
Видавлюють з горла слово,
Із серця надії спів.
Та тільки старання марні,
На згарищах чорне все,
Лиш диму гіркого хмари,
В обличчя з піском несе.
Не знайде серце розради,
Думки найлютіший кат,
Примушують знов згадати,
Кохання цвітучий сад
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421126
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2013
автор: Федик Юрій Михайлович