Може, треба ще трохи дозріти,
Гартуючи душу дощем
Поки - можемо тільки зоріти,
А палати пізніше будем...
Нам ще треба багато прожити
І пройти босоніж по стерні
Аж тоді ми почнем дорожити
Тим,що ми живемо на землі
І це дар великий - зоріти
Його треба вдячно нести
Промінчик-бо, може зігріти,
А полум'я - обпекти
Ми будЕм яскравіше зоріти
Від морозу і від зими
Хоч би в зАпалі не зотліти!
Бо для когось зоріємо ми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421107
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2013
автор: СвітанОk