З тобою, брате, двадцять сім життів,
Які ми назбирали темними ночами,
Ніхто не виє там у каятті,
Бо кожен на рентген новий чекає.
А ти стоїш і сяєш в красоті
В незмінності полиновим началом
Закинуті будинки, дві сльози
І крик людей, яких ген-ген забрали.
Лиш ти живеш, руйнуєшся собі
І згадуєш завжди ту першу ранку,
Коли натиснули на смертний гріх,
Коли не опустилися скрижалі.
Але минулось. Багаттьох уже нема
Пустилась хмара рідного порогу
І пил урановий з нас кожного піймав,
Пустив в мутації нові дороги.
26.04.2013 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420972
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.04.2013
автор: Андрій Яремко-Ярий