На розгорнутих зруйнованих вулицях
заржавіли обличчя розтріпаних мас,
застиг сталевий вигляд на вилицях
і відстань розпусних розпливчастих трас.
Німі ліхтарі, що бачили так забагато,
свідчать у залі присяжних ідей,
бо розкинуті ночі такі пелехаті
забруднені століттям нових людей.
І знову дорога, довга нестерпна дорога,
якою завжди ідуть всі ночі та дні,
виривається з неї тіниста свобода
що так давно палає у чужому вогні.
Морщиться вітер від розкинутих злив
й знову час проходить крізь нові фрагменти
тут вже нічого, світ все спопелив
свою історію, свої забуті легенди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420947
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2013
автор: kore