[color="#544bcc"][b]Коли дитя приходить в світ,
Душа її, як перший сніг,
Без плям та без відмітин..
Вона сама ще світло..
Зростає , мужніє вона…
Великих плям іще нема,
Стає душа міцніше…
Та трохи сніг брудніший..
А потім зрілість настає,
На білому вже дещо є,
То пляма, то грязюка..
Життя – складна наука..
І раптом..падає знов сніг
Сивіє волос – не змінить..
Сніг душу відмиває,
Гріх з брудом видаляє.
Вона знов чиста,як була
Дасть янгол два своїх крила.
Неначе горлиця злетить
Душа у небо, у блакить..
Коротке на землі життя,
Та чи піде у небуття
Весь досвід, що був на землі,
Для чого ми тут взагалі?
А сніг летить собі,летить,
Відлічуючи кожну мить,
Чекає на нове життя,
Ось-ось народиться дитя.[/b].[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420762
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2013
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)