Ти не зронила останню сльозу
Не посміхнулася навіть востаннє
Втомлений день обіцяв самоту.
Так починалося наше прощання.
Довго дивились на нас ліхтарі
Місяця варта у тихім провулку
Ніжно й лякливо світили вони.
Так починалися наші зізнання.
Правди занадто буває завжди
В мить коли є що ховати
Мляво дивилися очі твої.
Так починалось сердець замирання.
Краще мовчати як верзти дурню
Де віднайти мотивацію зради
Тіло гріховне - камінь в душі.
Так помирало наше кохання.
Пустка навколо лиш - пару хрущів
Пісню свою безкінечну співають.
В небі нічному пливуть кораблі.
Так закінчилось наді мною знущання.
Може колись я побачу тебе
В день чи в ночі чи у снах несвідомих
Посмішку змию, очі втоплю.
Так вже забув, закінчились страждання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420751
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2013
автор: Андрій Толіч